Епістімічна модальність

Обгрунтованість проблематичних суджень може бьггь представлена в термінах теорії ймовірності. Логічна ймовірність судження означає ступінь його обгрунтованості. Якщо позначити ймовірність символом Р, то для будь-якого судження р його ймовірність приймає значення 0≤Р(р)≤1. 0 і 1 виступають межами обгрунтування, висловлюючи достовірне значення. Так, Р(р)=0 означає, що р фальсифікована, або спростовано (р хибне). Оскільки ймовірність проблематичного судження приймає числове значення в інтервалі між 0 і 1, тобто О<Р(р)<1, її звичайно виражають дробом, наприклад, Р(р)=1/3 або Р(р)=0,2. Якщо Р(р)=1, це означає, що р верифіковане, або доведено (р істинно).

У найпростіших випадках, коли оперують однотипними і рівними по їх логічної силі підставами, ступінь ймовірності судження визначається відношенням числа сприятливих підстав (m) до загального їх числа (п): Р(р)=m/n. Так, якщо для судження р з 10 підстав (п) 8 виявилися сприятливими (m), то ступінь його обгрунтованості, або логічної вірогідності, буде виражатися дробом 8/10=4/5, тобто Р(р)=4/5.

У разі сприятливості всіх 10 можливих підстав ймовірність буде виражатися співвідношенням Р(р)=10/10=1. Це означає, що вислів р вважають достовірним. Якщо всі 10 підстав виявляться несприятливими, то ймовірність р буде дорівнює 0: Р(р)=0/10=0. Це означає, що р оцінюється як помилкове.

У більшості випадків в якості підстав виступають різнотипні і різні по доказової силі висловлювання. Їх зазвичай оцінюють змістовно, з урахуванням різного «ваги» кожного з них. У звичайних міркуваннях нерідко вдаються до наступної приблизної градації ймовірностей:

1) Р (р) = 1/3 - «р» малоймовірно;

2) Р (р) = 1/2 - «р» рівноймовірно;

3) Р (р)> 1/2 - «р» більш імовірно, ніж ні;

4) Р (р)> 2/3 - «р» досить імовірно.

Практично і теоретично обгрунтовані оціночні стандарти дають можливість об'єктивно визначати в ймовірнісної формі дійсне логічне значення проблематичних суджень.

Обгрунтованість як об'єктивну логічну характеристику судження слід відрізняти від поняття впевненості, що виражає суб'єктивно-психологічне ставлення людини до висловлювання, його готовність прийняти або відкинути відповідне судження.

Коли говорять, наприклад, «Я впевнений, що X скоїв злочин»; «Я переконаний, що свідок помиляється»; «Я вважаю, що обвинувачений невірно описує обставини злочину», то, як правило, виражають суб'єктивне відношення до змісту висловлювань - схильність прийняти або відкинути виражену в них інформацію.

Коли дослідник виявляє неупередженість і ставить своїм завданням знайти об'єктивну істину, її почуття впевненості визначається раціональними, логічними підставами і залежить насамперед від ступеня обгрунтованості судження.

Якщо ймовірна оцінка судження прямо впливає на ступінь впевненості, то зворотне має місце не завжди. Високий ступінь впевненості не означає, що вона виникла як результат обгрунтованості судження. Крім логічних підстав, почуття впевненості може виникнути під впливом і інших, внелогіческіе факторів, які не завжди явно усвідомлюються і не завжди контролюються. До них відносяться різного роду інтереси, утилітарні міркування, суб'єктивні схильності, звички і т. п. Бажане в цьому випадку ненавмисно може бьггь видано за дійсне.

Саме тому при аналізі важливого в практичному відношенні судження слід розрізняти такі логічно перевіряються модальні характеристики, як ступінь обгрунтованості і суб'єктивне почуття впевненості в істинності цього судження. У науковому дослідженні, в діяльності юриста обгрунтованість судження, що виражається у відповідній мотивуванні, повинна бьггь провідним чинником, що визначає формування суб'єктивної впевненості, без якої також не буває розкриття істини.


Яндекс.Метрика

структура