Способи аргументації: обгрунтування і критика

Перший етап. За наявності тези Т висувають суперечить йому положення - антитеза ¬Т; умовно визнають його справжнім (допущення непрямого докази - ДКД) і виводять логічно випливають з нього слідства.

Теза й антитеза можуть бути виражені у формі різних суджень. Так, для тези у формі одиничного позитивної судження «Н. винен у скоєнні даного злочину »антитезою буде заперечення цього судження:« Н. не винен у скоєнні даного злочину ». Антитезою для одиничного позитивної судження може бути і стверджувальне судження, якщо в ньому йдеться про несумісних властивостях одного і того ж явища. Наприклад, ставлення протиріччя має місце між тезою «Злочин скоєно навмисно» і антитезою «Злочин скоєно з необережності».

Якщо теза представлена загальностверджувальним судженням - «Всі S суть Р», то антитезою буде суперечить йому приватнонегативне судження: «Деякі S не є Р». Для загальнонегативної тези «Жодне S не є Р» антитезою виступає приватностверджувальне: «Деякі S є Р».

Якщо теза являє собою складне судження, наприклад, диз'юнкцію р V q, то антитезою буде заперечення цього висловлювання ¬ (р V q) або еквівалентна йому кон'юнкція ¬ р Λ ¬ q. Наприклад, для тези «У даному випадку мало місце вбивство або самогубство» антитезою буде висловлювання : «Неправильно, що в даному випадку мало місце вбивство або самогубство». «В даному випадку не було ні вбивства, ні самогубства».

Далі з умовно прийнятого за істину антитези як з допущення (¬Т) виводять логічно випливаючі наслідки (С):

¬Т → С.

Другий етап. Логічно виведені з антитези слідства зіставляють з положеннями, істинність яких раніше встановлена (F). У разі ж розбіжності відмовляються від цих наслідків. У разі несумісності наслідків з цими даними пріоритет залишається за істинними положеннями, а логічно виведені з припущення слідства розцінюються як помилкові:

С V F, F
--------------
¬С

Третій етап. З хибності наслідків логічно укладають про хибність припущення. Міркування протікає в формі спростовує модуси умовно-категоричного умовиводу:

¬Т → С, ¬С
--------------------
¬¬Т

У підсумку з хибності допущення укладають на основі законадвойного заперечення про істинність тези Т:

¬¬Т
----------
T

Приклад такого міркування: «З хибності висловлювання про те, що даний вчинок є неправомірним, випливає, що він правомірний».

Апагогіческое вид непрямого обгрунтування застосовується лише в тому випадку, якщо теза й антитеза перебувають у відношенні суперечності, коли за законом виключеного третього діє принцип IеПшт поп йаШг: або одне - або інше, третього не дано. При інших видах несумісності, включаючи протилежність, Апагогіческое обгрунтування стає неспроможним.


Яндекс.Метрика