Роль логіки у формуванні логічної культури людини

Звичайно, для різних людей з різним рівнем розвитку мислення логіка має неоднакове значення, як вища математика для дикуна і для сучасного інженера. Але той, хто ретельно вивчає її, у будь-якому випадку одержує перевагу перед тим, хто її не знає. А той, хто усвідомлює недоліки свого мислення, може значно розвити й упорядкувати його за допомогою логічних вправ. Це можна порівняти з тим, як Демосфен наполегливої тренуванням виправив дефекти своєї мови і досяг вершин в ораторському мистецтві, став знаменитим оратором.

Саме на практичні аспекти вивчення логіки звертали насамперед увагу видатні розуми минулого. Так, уже згаданий вище середньовічний філософ і вчений Сходу аль-Фарабі — видатний коментатор праць Аристотеля, що заслужив голосне ім'я «Другого вчителя» (після Аристотеля), спеціально підкреслював: логіка вчить сукупності законів і правил, «які сприяють вдосконаленню інтелекту і наставляющих його на шлях істини», що охороняють його від помилок і допомагають перевіряти наші думки. Правила логіки, їхнє значення для перевірки правильності наших знань про речі він порівнював з «вагами і мірами, лінійкою і циркулем». Він відзначав «велику цінність» логіки і розкривав негативні наслідки її незнання. Якщо ми неосвічені в логіці, вважав він, то не можемо бути упевненими в правильності тверджень того, хто правий, і не будемо знати помилки того, хто помиляється, — словом, «колем дрова вночі».

Р. Лейбніц цілком справедливо думав, що якби вчені так само старанно займалися логікою, як музиканти музикою, то вони творили б чудеса.

Дж. Ст. Мілль вважав, що єдиною задачею логіки виступає управління власними думками.

Ст. Мінто стверджував: «головною метою і призначенням» логіки є «запобігання розуму від оман».

Навіть Р. Гегель, розробляючи нову, діалектичну логіку і розкриваючи у цьому зв'язку обмеженість попередньої, формальної логіки, все ж визнав за необхідне підкреслити безсумнівне значення останньої: «Вивчення цієї формальної логіки, без сумніву, приносить певну користь; це вивчення, як прийнято говорити, робить витонченим розум».

Як бачимо, логіка в тій чи іншій ступені була потрібна людині в самі різні історичні епохи. Але особливо необхідна вона в сучасну епоху. Пояснюється це вирішальною мірою тим, що чим вище рівень розвитку суспільства, тим більші вимоги пред'являються до самої людини, рівню її власного розвитку, його загальної і спеціальної культури. Тим більш високої повинна бути і його логічна культура. Все більш нагальною потребою для неї стає уміння масштабно мислити і міркувати, здатність глибоко розбиратися в цих процесах суспільного життя. Відповідно до цього підсилюється роль і значення логіки як науки про мислення.

Така тенденція особливо помітна в умовах економічної реформи, здійснюваної в Росії, і демократизації країни. Ці кардинальні процеси захоплюють все більш широкі верстви населення, вимагають від них підйому ділової і суспільно-політичної активності, а отже, і активності мислення. Ця тенденція органічно пов'язана з реформою народної освіти в Росії. Її магістральний напрям — все більшого переміщення центру ваги з вузькопрофесійному в бік широкої фундаментальної підготовки фахівця, здатного краще орієнтуватися в досягненнях науки і техніки, повніше відповідати швидко мінливим потребам суспільства, що переходить до ринкової економіки.

У цих умовах особливу значимість здобуває така фундаментальна наука, як логіка. В силу своєї граничної спільності й абстрактності вона має відношення буквально до всіх конкретних галузях науки і техніки. Бо як би не були різні і своєрідні ці галузі, усе-таки закони і правила мислення, на яких вони ґрунтуються, єдині. Щоправда, так само, як фахівець з харчування може дати нам будь-яку інформацію, як харчуватися, але не може ні харчуватися за нас, ні переварювати їжу, так і логік може видати найбагатшу інформацію про правильне мислення, але не здатний допомогти тим, хто не вчиться мислити самостійно.


Яндекс.Метрика